Чув, як люди горіли живцем: парамедик полку “Азов” з Южного про поранених на “Азовсталі” та полон в Оленівці

Южненець, військовий полку “Азов” Максим з позивним “Алві” вперше після полону та реабілітації повернувся додому, аби провести час з родиною. Як на закритому заводі “Азовсталь” став справжнім медиком, що відбувалося 29 липня в колонії Оленівки та як триває життя після полону він розповів “Суспільному”. Максим – парамедик полку “Азов”. Хлопець вступив до лав ЗСУ до початку повномасштабної війни. У лютому минулого року став на оборону Маріуполя, згодом опинився на “Азовсталі”.

Відрізали військовому ногу мисливським ножем

“Алві” пішов до полку “Азов” саме для того, щоб стати парамедиком та навчатися:

“Важливо не тільки вбивати окупантів, але й ще рятувати своїх. Тому що можна врятувати велику кількість людей, знаючи лише основи”, — переконаний хлопець.

На “Азовсталі” вчитися лікарській справі доводилося на місці. Там Максим був разом із “Пташкою”, яка вчила його та показувала, як заживляти рани:

“Кожен день був не дуже схожий на інший, крім того, що постійно бомбили, помирали хлопці кращі з кращих. Став лікарем, прямо мене назвали “Док”. Практикував загоєння ран, хоча я цим ніколи не займався у своєму житті. У мене була така ситуація, коли потрібно було вирізати кулю хлопцю, і я це зробив, зашив, через певний час дізнався, що не можна було зашивати. Я потім зняв шов і виявилось все добре, пощастило. Був випадок, коли хлопцю дорізали ногу, яка бовталася, мисливським ножем, щоб скласти її в пакет та викинути. Він все одно потім помер”, — ділиться “Алві”.

Регулярні обстріли “Азовсталі”

Максим розповів, що рішення командування про вихід з “Азовсталі” передував стан бійців, які були поранені та гнили живцем:

“З продуктами були величезні проблеми, з медикаментами, з антибіотиками були величезні проблеми, з боєкомплектами, їх не було практично. Дуже багато лягло на наше командування, що наші “трьохсоті”, наші поранені, перебували у жахливих умовах”.

Під час битв росіяни не жаліли своїх військових, каже хлопець:

“Кумедний факт: руськім було начхати, чи є в зоні обстрілу їхня жива сила. Скільки не стикалися — їм завжди начхати на свій особовий склад”.

За словами “Алві”, російська армія вбила дуже багато цивільних людей, застосовуючи всі можливі види зброї. Місто обстрілювали, а систем ППО не було жодних.

“Так вийшло, що співвідношення для нас із противником приблизно 14:1. Це з урахуванням того, що в нас майже не було ніякої техніки, озброєння та тилу. Ми були у повній блокаді. Нас взяли міцно та постійно обстрілювали з усього, що в них було”, — розповідає хлопець.

Полон та вбивство військових в Оленівці

Максим разом з іншими військовими потрапив у російських полон, чотири місяці перебував у колонії в Оленівці Донецької області. Розповів про події 29 липня:

“Буквально через паркан стояв цей барак, який вони (працівники колонії) підірвали й мене друг посеред ночі будить і каже: “Ми горимо”. Ми виходимо, а так крики, ми чуємо, як наші хлопці кричать, хтось заживо згорає, хтось вмирає у страшних муках. Я коли приїхав додому, прокидаюсь і такий: “Хух, я не в Оленівці”, як наче щоразу відкриваєш очі й дивуєшся”.

У вересні хлопця обміняли, він пройшов реабілітацію та приїхав додому, аби трохи часу провести з родиною. Максим розповідає, у перші дні після звільнення з полону дуже багато їв та пив таблетки, щоб не болів живіт від переїдання. Перші чотири доби військовий не спав взагалі.

“Звичайно, потрібно повертатися у стрій, тому що дуже багато робити, окупанти ще на нашій території і їх потрібно виганяти, потрібно повертати хлопців з полону, все ще не закінчилось, наша робота продовжується”, — каже він.

Джерело: “Суспільне”.