Пам’ятник у вигляді обрубаного дерева: в Южному досліджують два історичні об’єкти

Нещодавно працівники міського музею на чолі з директоркою Тетяною Єрошенко почали досліджувати історію двох старовинних пам’ятників, які виявлено на території Южненської громади, на полі поблизу сичавських гаражів. Як розповіла 10 квітня в інтерв’ю Yuzhny.info Тетяна Єрошенко, ці пам’ятники встановлені на могилах двох молодих людей, це брат і сестра з прізвищем Гельфенбейн: 26-річний Давид (помер у 1912 році) та Марія (померла у 1904 році). Жителі села Сичавка розповідають, що на цьому місці колись був єврейський цвинтар. Так, Анатолій Скнарін у Facebook написав, що зі спогадів його бабусі, поле, на якому знаходиться цей цвинтар, належало чоловіку на прізвище Фрідман. Пам’ятники стояли на могилах по всій цій території.

«Село Сичавка досить старе. На карті Де Волана на схід від Хаджибея вказаний яр – Сачавка. А, зважаючи на археологічні знахідки, люди тут жили ще в кам’яному столітті. Населення складали українці, греки та євреї. Зі спогадів моєї бабусі поле, на якому знаходиться цей цвинтар, належало якомусь Фрідману. Пам’ятники стояли на могилах по всій цій випаленій плямі (ми в дитинстві туди заглядали). Мародери зробили свою справу, гранітні стели вкрадені, а юдейському символу – дереву з відпиленими гілками пощастило – воно не модне. Після репресій 1937 року і румунів, розстрілявших останню родину з причалу, на місці нинішнього южненського пляжу, євреїв у Сичавці не залишилося. Залишки цього цвинтаря дуже комусь заважають – надто вже ласий це шматочок землі під забудову», – написав Анатолій Скнарин, житель Сичавки.

Пам’ятники на вигляд різняться, на могилі дівчини Марії він встановлений у вигляді стовбура дерева з обрубаними гілками. Версій появи таких надгробків досить багато. По одній із них такі ставили на могилах сімей, де померло багато дітей. Також такі надгробки встановлювали на могилі чоловіка, зі смертю якого зникав рід. Але зустрічаються могили з такими надгробками, де поховані жінки як молоді та незаміжні, так і заміжні. Для останніх вважається, що кількість вирубаних гілок вказує на кількість померлих дітей. У випадку з Марією Гельфенбейн директорка музею Южного припускає, що її пам’ятник вказує на те, що вона померла бездітною і свій рід не продовжила, адже пішла з життя ще в молодому віці.

«Кілька років тому в Палаці культури хтось з працівників запитував в мене, чи знаю я щось про походження цих могил біля сичавських гаражів. Я про це і не знала. Коли почався COVID-19, сидіти вдома не хотілося, в музеї проводити звичні зустрічі з відвідувачами тоді не можна було, скупчення людей заборонялося, в той період мені захотілося поїздити по нашій місцевості, подивитися, які історичні об’єкти є на території. Ми поїхали з чоловіком туди в червні, на це поле, де могили, там тоді стояла висока пшениця, був острівець, увесь захаращений, все поросло бур’янами. Тоді в мене виникла думка, що варто на цій ділянці навести порядок і взагалі дізнатися історію цих об’єктів, але справа до цього дійшла тільки тепер. Я вирішила своїм колегам показати це місце, виявилося, що ніхто з них про нього не знав. Там дві могили, один пам’ятник має цікавий вигляд – дерево з обрубаними гілками, він зроблений настільки якісно, що з першого погляду дійсно здається, що це справжнє дерево, а не пам’ятник. Схоже, що це граніт або ж мармур. Ми почитали інформацію про такий вид надгробків, зазначається, що його встановлювали людині, яка не мала продовження роду. Так, як ми зрозуміли, там на полі поховані члени єврейської сім’ї: Давид Абрамович і Марія Абрамівна (брат і сестра). Померли вони в зовсім молодому віці, за яких обставин – невідомо, треба досліджувати це питання. Пам’ятник Давиду виконаний у вигляді гранітної брили. Ми звернули увагу, що пам’ятники зроблені доволі якісно, припускаємо, що родина була заможна.

В Сичавці є краєзнавець Анатолій Скнарін, коли я розмістила публікацію в соцмережах, він написав, що йому бабуся розповідала, що там було єврейське кладовище. Особисто я прихильна думати, що там не було цвинтаря, бо в такому випадку десь би зберігся ще якийсь пам’ятник, а не тільки ці два. Чому саме ці два збереглися до нашого часу? Приблизно у XVIII – XIX столітті наша територія заселялася в тому числі і євреями. Здебільшого їм дозволяли оселятися в містах, наприклад, в Миколаєві євреї зазнавали все одно якихось гонінь, їх позбавляли пільг, але дуже шанували тих, хто був спеціалістом, зокрема в сфері кораблебудування. А от в сільській місцевості мали право поселитися тільки ті, які обіцяли зайнятися землеробством. Можливо, цей Абрам Гельфейнбейн був землевласником, йому належала в Сичавці ця ділянка, чому померли його діти – питання залишається поки що не розкритим. Так сталося, що на цих пам’ятниках друга буква прізвища була збита, можливо це вандалізм, адже «дерево» ще й помалювали. От «фенвейн» було чітко видно, а перші букви прізвища погано. Виявилося, що вірна версія – Гельфенбейн. Брилу, яка була на пам’ятнику Давида, хто відтягнув на десять метрів, вона настільки важка, не знаю, хто це зробив і навіщо», – розповіла Тетяна Єрошенко.

Директорка музею звернулася до заступника міського голови-начальника управління ЖКГ Южненської міськради Дмитра Любівого з проханням, аби комунальні служби привели в порядок цю ділянку поля, де виявлені пам’ятники.

«Ми й самі хотіли там попрацювати, але там були такі вже бур’яни, що їх викорчовувати треба було спецтехнікою. Пан Дмитро Любівий надіслав мені фото результату проведених робіт комунальниками (КП «Южненське узбережжя), зробили ідеально. І оцю плиту, яку хтось відтягнув, працівники підприємства поставили на місце. Спасибі! Так має бути, по-людськи, бо то ж не просто пам’ятники, а могили. Це лише перший етап нашої опіки над захороненням, досліджуємо його історію», – зазначила Тетяна Єрошенко.