Екскурс в історію: на ОПЗ пригадують важливі дати і події в житті Южного

Пресслужба Одеського припортового заводу продовжує цикл матеріалів, через які знайомить з історією підприємства і нашого міста, нагадуючі важливі дати і події. Так, 44 роки тому, 28 грудня 1978-го, в Южному у новий 72-квартирний будинок заселилися перші працівники ОПЗ.

Про визначну подію для заводчан та що їй передувало.

У період 1950 – 1970-х років урядова політика держави щодо будівництва нових міст-супутників великих підприємств полягала в тому, щоб житло для співробітників розміщувалося ближче до місця роботи. У урядовій Постанові № 513 від 16 червня 1975 року зокрема було сказано: «…забезпечити будівництво та введення в дію у 1976–1980 роках комплексу об’єктів з виробництва, транспортування, зберігання та переробки аміаку та суперфосфорної кислоти… з житлом та об’єктами комунального господарства та культурно-побутового призначення…». Йшлося про населений пункт для проживання працівників майбутнього хімічного заводу під Одесою та порту, що становлять транспортно-промисловий вузол на Чорному морі.

Перші котловани під житлові багатоповерхівки з’явилися на території третього мікрорайону, забудову якого було покладено на Одеський припортовий завод.  Початок поклало будівництво будинку III-7 (зараз №17 по проспекту Миру). Від нього пішло будівництво третього мікрорайону. У вересні 1977 року будинок звели, одночасно заклавши фундаменти ще трьох багатоповерхівок. Будівництво Южного йшло зі змінним успіхом. «Робоча газета» 16 червня 1978 року назвою однієї зі статей запитувала: «Чому забули про Южне?» Йшлося про те, що останніми днями перед запуском першої черги ОПЗ всі сили були спрямовані на закінчення робіт.

Все більше приїжджало на завод нових фахівців, а жити їм не було де. Відчувалися проблеми із фінансуванням будівництва населенного пункту. На момент виходу статті будувалося два десятки будинків, серед яких чотири – висотні. Вже були змонтовані комунікації. Разом з тим, жодного об’єкту в Южному не доведено до кінця, будівництво забуто — критикувала хід робіт газета. Критика в газеті, мабуть, подіяла. До кінця червня робота у Южному закипіла. Комплексні бригади Дуйко, Клименка, Костюка розгорнули змагання за якість та термін здачі об’єктів. Закінчують магазин, житловий будинок номер ІІІ-5 (зараз будинок №17А по проспекту Миру). Планували добудувати до професійного свята будівельників у серпні, але штукатурів знову перекинули на завод…

9 вересня з оцінкою «добре» було підписано акт приймання першого житлового будинку. В експлуатацію, згідно з архівною довідкою, багатоповерхівку було здано через два місяці — 4 грудня. Це була визначна подія у житті Одеського припортового заводу. Документи на квартири у новобудові вручали власникам перших квартир урочисто.  Першим у списку новоселів виявилося прізвище Б.С. Сисуненка. Щасливому володарю ордера за №1 потиснули руку другий секретар Одеського обкому Євген Григорович Борщ та директор Одеського припортового заводу Анатолій Васильович Скориченко.

На момент заселення 28 грудня 1978 року новий 72-квартирний будинок вже мав поштову адресу: проспект Григорівського десанту, 22. Цього дня у Южному відбувся урочистий мітинг. На мітингу перед новоселами виступили директор ОПЗ Скориченко, секретар комітету Сорокіна, голова профкому Каратаєв – усі вітали новоселів із отриманням житла. Їм вручили вітальні листівки, квіти та ключі від квартир. Незважаючи на вогку грудневу погоду, настрій у всіх був піднесений. І це було зрозуміло, адже до цього моменту люди жили в бараках та вагончиках. Щодня багато заводчан на світанку добиралися на роботу з довколишніх сіл, а за кілька хвилин кожен мав переступити поріг власної нової квартири з централізованим водопостачанням та опаленням.

Джерело: пресслужба ОПЗ.